АДАПТАЦІЯ УЧНІВ ПЕРШОГО КУРСУ ДО НАВЧАННЯ В ЛІЦЕЇ |
Кожна молода людина на шляху свого розвитку і становлення приходить на роздоріжжя професійного вибору. І тоді у неї виникає питання «Ким я хочу бути? Яку професію здобути? В який навчальний заклад піти вчитися?». Своїм переживаннями вона може поділитися з родичами, товаришами, вчителями тощо. Близькі, у свою чергу, можуть порадити юнакові той чи інший навчальний заклад або ж абітурієнт зробить свій вибір самостійно. І на початку нового навчального року, у той час, коли складний період вступних випробувань залишиться позаду, на поріг внз або професійно-технічного училища ступить новий учень . «Яким буде цей учень ? Чи зможе він увійти до великого колективу учнів ліцею ? Чи спроможний він буде оволодіти тією професією, яку обрав?». Це ті питання, які виникають у членів педагогічного колективу. Допомогти віднайти відповіді на ці запитання повинен практичний психолог навчального закладу. Термін «адаптація» (лат. adapto - пристосовую) у літературних джерелах розглядають як це процес активного пристосування організму або особистості до змінних умов середовища. Адаптація - це діяльність, спрямована на засвоєння умов оточуючого середовища. Психологи розрізняють 5 рівнів адаптації учнів до нових умов навчання: 1 рівень «активна адаптація; 2 рівень «адаптація; 3 рівень «переддезадаптація»; 4 рівень «дезадаптація»; 5 рівень «стійка дезадаптація» з яскраво вираженою девіантною поведінкою, що відповідає п'ятому типу студентів. Відповідно до рівнів розрізняють 5 типів студентів в залежності від індивідуально-типологічних особливостей та розумових, емоційних, вольових, фізичних якостей. Перший тип. У першокурсників спостерігається стан гармонії, задоволеності собою і іншими; вони добре вчаться і поводяться, не конфліктують. Жодних проблем з навчанням, досить високий рівень інтелекту і досягнень (оцінки «добре» і «відмінно»). З викладачами стосунки практично безконфліктні. З одногрупниками стосунки гармонійні, доброзичливі, досить високий соціометричний статус. Учень бере найактивнішу участь у всіх справах навчальної групи. Другий тип. У таких студентів груп нового набору дезадаптація присутня украй епізодично; прояви її ситуативні, найчастіше в якійсь одній сфері; рідко виникає стан тривожності, дратівливості і агресії. Епізодичні порушення - невиконання завдань, неуважність, лінь, неуважність; в цілому учень є успішним. Стосунки з медпрацівниками хороші, доброзичливі; конфлікти епізодичні з деякими викладачами, швидко вирішуються. Стосунки з одногрупниками вельми сприятливі, учень прийнятий колективом, має свою референтну групу, конфлікти рідкі. Охоче бере участь в багатьох справах, але в основному лише тоді, коли йому цікаво або приносить яку-небудь вигоду. Третій тип. У таких першокурсників дезадаптація виявляється досить часто, носить тимчасовий характер, виявляється в декількох сферах; при певних обставинах виявляється стан внутрішнього дискомфорту, поганого настрою. З деяких дисциплін можуть бути серйозні проблеми: часто не виконує завдання, під час занять відволікається, розсіяний, забудькуватий; вчиться «з-під палиці»; оцінки, в основному, «задовільні». З викладачами стосунки, вцілому, нерівні, часто спалахують сварки, спостерігається незадоволення поведінкою викладача, проте це не порушує взаємовідношення в цілому.Хоча колективом одногрупників учень прийнятий, але його соціометричний статус невисокий: хлопці лише епізодично приймають його в свої справи. Бере участь в багатьох справах навчальної групи, але в основному під тиском, за наказом, або в тих випадках, якщо захід подобається; у останніх - брати участь відмовляється. Четвертий тип. У таких першокурсників дезадаптація носить стійкий характер; багато негативних звичок переростають у властивості особистості; стан тривожності майже постійно призводить до внутрішнього дискомфорту, конфліктів; характерні агресія, дратівливість, негативізм. За результатами навчання з багатьох предметів серйозні проблеми, учень найчастіше не виконує завдання, пасивний під час занять, відволікається, хуліганить; міцно зайняв позицію «неуспішного». Стосунки з викладачами, особливо з деякими, конфліктні; постійно отримує зауваження. Має в колективі низький соціометричний статус (ізольований); його не поважають, з ним не вважаються і практично бойкотують. Зворотний випадок - першокурсник стає негативним лідером.У справах навчального закладу практично не бере участь, пасивний, вносить елементи хаосу, неорганізованість; дуже рідко виконує разові доручення. П'ятий тип. Студенти, в яких дезадаптація стійка, яскраво виражена; виявляється в девіантній поведінці, девіації, аутизмі, акцентуації характеру; характерні егоцентризм, запальність, негативізм, байдужість до інших, переважання мотивації гедонізму. Першокурсник практично дезадаптований в навчанні: не відвідує заняття, відстає в навчанні, хронічна неуспішність, веде асоціальний спосіб життя. Стосунки повністю порушені практично зі всіма викладачами (психологічний бар'єр); повне неприйняття вимог викладача і обов'язків учня . Повністю самоусувається від участі в справах, дезорганізує колектив, цинічний; якщо бере участь - те виступає як негативний лідер У юнацькому віці відбувається активне включення молодих людей у доросле життя з його нормами та правилами. У цілому цей період у житті людини характеризується впевненістю в собі, життєрадісністю та здатністю до високої самооцінки, інтенсивно виявляється самоповага, тобто узагальнене самооцінювання, ступінь сприйняття або не сприйняття себе, як особистості. Низька самооцінка означає незадоволеність собою, зневіру у власних можливостях, що веде до труднощів у спілкуванні, внутрішнього напруження та прагнення до самотності. Підсилюється суспільна спрямованість особистості. Мають місце власні оцінки тих чи інших явищ дійсності, поглядів і думок. Дуже бурхливо відбувається ріст самосвідомості. Юнацтво самокритичне і критичне до оточуючих. У ранній юності перед особистістю постає завдання першого соціального усвідомлення себе і свого місця в житті. З вирішенням цього завдання особистість переходить на межу юності — початку зрілості. Основні потреби цього віку: звільнитись від контролю й оцінок дорослих; спілкуватися з однолітками протилежної статі; пошук супутника життя, встановлення дружніх стосунків. У цьому віці виникає зв'язок з оточуючими, який коливається між позитивним полюсом ідентифікації «Я» та негативним полюсом плутанини соціальних ролей. Перед юнаками й дівчатами постає мета — об'єднати все, що вони знають про себе, у єдине ціле, осмислити його, пов'язати з минулим та спроектувати в майбутнє. На цьому етапі виникає таке особистісне новоутворення, як вірність, тобто здатність юнаків і дівчат приймати й дотримуватися законів моралі, етики, ідеології, норм і цінностей суспільства. Провідні мотиви - це мотиви майбутнього. Провідною діяльністю у цьому віці є - навчально-професійна. Шановні батьки!Пам’ятайте!Ваш особистий приклад – головний вихователь дитини. Бійки в родині, пияцтво, невлаштований побут виганяють дітей на вулицю, в підвали, на горища, в притони, приводять до трагічних наслідків. Якщо Вам дороге майбутнє ваших дітей – відмовтесь від шкідливих звичок, створіть в домі теплу затишну і добру атмосферу, станьте друзями Вашим дітям. Шановні батьки!Тільки смерть дитини страшніша за звістку, що вона стала наркоманом, алкоголіком, злодієм, ВІЛ-інфікованим. Щоб не дійшло до біди, Ви повинні знати: • З ким товаришує Ваша дитина • Де проводить вільний час • Чи не пропускає занять в навчальному закладі • Де проводить вечори • В якому вигляді або стані повертається до дому Щоб не допустити горя, зверніть увагу на наступне: • В домі з’явилися чужі речі. Звідки вони? • В домі є запах паленої трави або синтетичних речовин • В домі з’явились голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд • В домі з’явились ліки, які діють на нервову систему і психіку. Зверніть увагу на зміну зовнішнього вигляду і поведінки • Порушення координації рухів • Підвищення збудженості або в’ялість • Появу слідів від заштриків на венах • Розширення або звуження зіниць Щоб не допустити біди, не дозволяйте • Йти з дому на довгий час • Ночувати у малознайомих для Вас осіб • Лишати їх самих вдома на час Вашої відсутності • Знаходитись пізно ввечері або вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою дорослих (насильство, карні дії) • Носити чужий одяг • Зберігати чужі речі У разі виникнення конфліктної ситуації слід: • Вислухати. Дати можливість кожному, втягнутому у конфлікт, висловити власну думку • Визначити, в чому полягає проблема кожної дитини і чого кожна дитина хоче. Дітям часто буває важко зрозуміти точку зору інших • Підсумувати. Своїми словами відобразити почуття дітей – для того, щоб кожна дитина зі сторони почула свої почуття, впевнилася, що саме ці почуття її хвилюють. • Обдумати. Запропонувати дітям поміркувати про можливі шляхи виходу із конфліктної ситуації, записати їх на папері • Оцінити. Дайте можливість дітям оцінити свої ідеї та вирішити, чия альтернатива сприйнятливіша. • Прийняти рішення. Підсумуйте рішення і зупиніться на одному з них. • Переглянути. Зупинившись на якомусь рішенні, ще раз перегляньте його. У разі необхідн6ості внесіть зміни |