АДАПТАЦІЯ УЧНІВ ПЕРШОГО КУРСУ ДО НАВЧАННЯ В ЛІЦЕЇ

Кожна молода людина на шляху свого розвитку і становлення приходить на роздоріжжя професійного вибору. І тоді у неї виникає питання «Ким я хочу бути? Яку професію здобути? В який навчальний заклад піти вчитися?». Своїм переживаннями вона може поділитися з родичами, товаришами, вчителями тощо. Близькі, у свою чергу, можуть порадити юнакові той чи інший навчальний заклад або ж абітурієнт зробить свій вибір самостійно. І на початку нового навчального року, у той час, коли складний період вступних випробувань залишиться позаду, на поріг внз або професійно-технічного училища ступить новий учень .

«Яким буде цей учень ? Чи зможе він увійти до великого колективу учнів ліцею ? Чи спроможний він буде оволодіти тією професією, яку обрав?». Це ті питання, які виникають у членів педагогічного колективу. Допомогти віднайти відповіді на ці запитання повинен практичний психолог навчального закладу. Термін «адаптація» (лат. adapto - пристосовую) у літературних джерелах розглядають як це процес активного пристосування організму або особистості до змінних умов середовища.

Адаптація - це діяльність, спрямована на засвоєння умов оточуючого середовища.

Психологи розрізняють 5 рівнів адаптації учнів до нових умов навчання:

1 рівень «активна адаптація;

2 рівень «адаптація;

3 рівень «переддезадаптація»;

4 рівень «дезадаптація»;

5 рівень «стійка дезадаптація» з яскраво вираженою девіантною поведінкою, що відповідає п'ятому типу студентів.

Відповідно до рівнів розрізняють 5 типів студентів в залежності від індивідуально-типологічних особливостей та розумових, емоційних, вольових, фізичних якостей.

Перший тип. У першокурсників спостерігається стан гармонії, задоволеності собою і іншими; вони добре вчаться і поводяться, не конфліктують. Жодних проблем з навчанням, досить високий рівень інтелекту і досягнень (оцінки «добре» і «відмінно»). З викладачами стосунки практично безконфліктні. З одногрупниками стосунки гармонійні, доброзичливі, досить високий соціометричний статус. Учень бере найактивнішу участь у всіх справах навчальної групи.

Другий тип. У таких студентів груп нового набору дезадаптація присутня украй епізодично; прояви її ситуативні, найчастіше в якійсь одній сфері; рідко виникає стан тривожності, дратівливості і агресії. Епізодичні порушення - невиконання завдань, неуважність, лінь, неуважність; в цілому учень є успішним. Стосунки з медпрацівниками хороші, доброзичливі; конфлікти епізодичні з деякими викладачами, швидко вирішуються. Стосунки з одногрупниками вельми сприятливі, учень прийнятий колективом, має свою референтну групу, конфлікти рідкі. Охоче бере участь в багатьох справах, але в основному лише тоді, коли йому цікаво або приносить яку-небудь вигоду.

Третій тип. У таких першокурсників дезадаптація виявляється досить часто, носить тимчасовий характер, виявляється в декількох сферах; при певних обставинах виявляється стан внутрішнього дискомфорту, поганого настрою. З деяких дисциплін можуть бути серйозні проблеми: часто не виконує завдання, під час занять відволікається, розсіяний, забудькуватий; вчиться «з-під палиці»; оцінки, в основному, «задовільні». З викладачами стосунки, вцілому, нерівні, часто спалахують сварки, спостерігається незадоволення поведінкою викладача, проте це не порушує взаємовідношення в цілому.Хоча колективом одногрупників учень прийнятий, але його соціометричний статус невисокий: хлопці лише епізодично приймають його в свої справи. Бере участь в багатьох справах навчальної групи, але в основному під тиском, за наказом, або в тих випадках, якщо захід подобається; у останніх - брати участь відмовляється.

Четвертий тип. У таких першокурсників дезадаптація носить стійкий характер; багато негативних звичок переростають у властивості особистості; стан тривожності майже постійно призводить до внутрішнього дискомфорту, конфліктів; характерні агресія, дратівливість, негативізм. За результатами навчання з багатьох предметів серйозні проблеми, учень найчастіше не виконує завдання, пасивний під час занять, відволікається, хуліганить; міцно зайняв позицію «неуспішного». Стосунки з викладачами, особливо з деякими, конфліктні; постійно отримує зауваження. Має в колективі низький соціометричний статус (ізольований); його не поважають, з ним не вважаються і практично бойкотують. Зворотний випадок - першокурсник стає негативним лідером.У справах навчального закладу практично не бере участь, пасивний, вносить елементи хаосу, неорганізованість; дуже рідко виконує разові доручення.

П'ятий тип. Студенти, в яких дезадаптація стійка, яскраво виражена; виявляється в девіантній поведінці, девіації, аутизмі, акцентуації характеру; характерні егоцентризм, запальність, негативізм, байдужість до інших, переважання мотивації гедонізму. Першокурсник практично дезадаптований в навчанні: не відвідує заняття, відстає в навчанні, хронічна неуспішність, веде асоціальний спосіб життя. Стосунки повністю порушені практично зі всіма викладачами (психологічний бар'єр); повне неприйняття вимог викладача і обов'язків учня . Повністю самоусувається від участі в справах, дезорганізує колектив, цинічний; якщо бере участь - те виступає як негативний лідер

У юнацькому віці відбувається активне включення молодих людей у доросле життя з його нормами та правилами. У цілому цей період у житті людини характеризується впевненістю в собі, життєрадісністю та здатністю до високої самооцінки, інтенсивно виявляється самоповага, тобто узагальнене самооцінювання, ступінь сприйняття або не сприйняття себе, як особистості. Низька самооцінка означає незадоволеність собою, зневіру у власних можливостях, що веде до труднощів у спілкуванні, внутрішнього напруження та прагнення до самотності.

Підсилюється суспільна спрямованість особистості. Мають місце власні оцінки тих чи інших явищ дійсності, поглядів і думок. Дуже бурхливо відбувається ріст самосвідомості. Юнацтво самокритичне і критичне до оточуючих.

У ранній юності перед особистістю постає завдання першого соціального усвідомлення себе і свого місця в житті. З вирішенням цього завдання особистість переходить на межу юності — початку зрілості. Основні потреби цього віку: звільнитись від контролю й оцінок дорослих; спілкуватися з однолітками протилежної статі; пошук супутника життя, встановлення дружніх стосунків.

У цьому віці виникає зв'язок з оточуючими, який коливається між позитивним полюсом ідентифікації «Я» та негативним полюсом плутанини соціальних ролей. Перед юнаками й дівчатами постає мета — об'єднати все, що вони знають про себе, у єдине ціле, осмислити його, пов'язати з минулим та спроектувати в майбутнє.

На цьому етапі виникає таке особистісне новоутворення, як вірність, тобто здатність юнаків і дівчат приймати й дотримуватися законів моралі, етики, ідеології, норм і цінностей суспільства.

Провідні мотиви - це мотиви майбутнього.

Провідною діяльністю у цьому віці є - навчально-професійна.

Шановні батьки!

Пам’ятайте!

Ваш особистий приклад – головний вихователь дитини. Бійки в родині, пияцтво, невлаштований побут виганяють дітей на вулицю, в підвали, на горища, в притони, приводять до трагічних наслідків. Якщо Вам дороге майбутнє ваших дітей – відмовтесь від шкідливих звичок, створіть в домі теплу затишну і добру атмосферу, станьте друзями Вашим дітям.

Шановні батьки!

Тільки смерть дитини страшніша за звістку, що вона стала наркоманом, алкоголіком, злодієм, ВІЛ-інфікованим.

Щоб не дійшло до біди, Ви повинні знати:

• З ким товаришує Ваша дитина

• Де проводить вільний час

• Чи не пропускає занять в навчальному закладі

• Де проводить вечори

• В якому вигляді або стані повертається до дому

Щоб не допустити горя, зверніть увагу на наступне:

• В домі з’явилися чужі речі. Звідки вони?

• В домі є запах паленої трави або синтетичних речовин

• В домі з’явились голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд

• В домі з’явились ліки, які діють на нервову систему і психіку.

Зверніть увагу на зміну зовнішнього вигляду і поведінки

• Порушення координації рухів

• Підвищення збудженості або в’ялість

• Появу слідів від заштриків на венах

• Розширення або звуження зіниць

Щоб не допустити біди, не дозволяйте

• Йти з дому на довгий час

• Ночувати у малознайомих для Вас осіб

• Лишати їх самих вдома на час Вашої відсутності

• Знаходитись пізно ввечері або вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою дорослих (насильство, карні дії)

• Носити чужий одяг

• Зберігати чужі речі

У разі виникнення конфліктної ситуації слід:

• Вислухати. Дати можливість кожному, втягнутому у конфлікт, висловити власну думку

• Визначити, в чому полягає проблема кожної дитини і чого кожна дитина хоче. Дітям часто буває важко зрозуміти точку зору інших

• Підсумувати. Своїми словами відобразити почуття дітей – для того, щоб кожна дитина зі сторони почула свої почуття, впевнилася, що саме ці почуття її хвилюють.

• Обдумати. Запропонувати дітям поміркувати про можливі шляхи виходу із конфліктної ситуації, записати їх на папері

• Оцінити. Дайте можливість дітям оцінити свої ідеї та вирішити, чия альтернатива сприйнятливіша.

• Прийняти рішення. Підсумуйте рішення і зупиніться на одному з них.

• Переглянути. Зупинившись на якомусь рішенні, ще раз перегляньте його. У разі необхідн6ості внесіть зміни